У будь-яку пору року на вулицях наших міст, автомагістралях та путівцях можна було побачити людей з червоними пов'язками на рукавах і жезлами в руках. Це дружинники-автоінспектори. У їхньому складі - кращі водії-професіонали та автолюбителі.
Якось за часів керування обласним апаратом ДАІ Євгена Турлакова у ДАІ міста Ужгорода прийшов немолодий, вкритий сивизною чоловік і представився Іваном Дмитровичем Пшеничним. Ветеран війни, колишній розвідник. Протягом багатьох років - з перших післявоєнних років і до виходу на заслужений відпочинок - працював учителем іноземної мови. І весь цей час він поєднував свою роботу з клопітними обов'язками добровільного стража порядку на дорогах - був керівником спеціалізованої дружини міста Сімферополя.
Не відразу склалося ядро майбутнього штабу Ужгородської автодружини. Доводилося подовгу запевняти деяких керівників, доводити необхідність створення спеціалізованих дружин на підприємствах і в організаціях. Не було такого автогосподарства в обласному центрі, де не побував би Іван Дмитрович. В автодружину та її штаб відбирали кращих із кращих. Найближчими помічниками Пшеничного були колишні офіцери Радянської армії, інженери, лікарі та водії.
Проте замало було відібрати кандидатів - треба було ще навчити їх тонкощам роботи по забезпеченню безпеки дорожнього руху. І коли знайомишся з їхньою роботою, розумієш, що тяжкий труд Івана Пшеничного не пройшов задарма.
Міський штаб автодружини працював щоденно. Активно функціонували його гуртки з нагляду за технічним станом транспортних засобів, пропаганди правил дорожнього руху. Щосуботи на засідання громадської комісії викликалися порушники дорожньої дисципліни. Щорічно дружинники міста виявляли близько десяти тисяч порушень.
- Не скажу, що раніше дружинники-автоінспектори нашого міста відсторонювались від профілактики безпеки дорожнього руху,- згадує колишній начальник відділу ДАІ УВС Закарпатського облвиконкому підполковник міліції Євген Григорович Турлаков. - Проте на протязі кількох років уся їхня допомога зводилася лише до рідких випадків участі у рейдах та патрулюваннях, оглядинах безпеки руху. Через недбайливість керівників деяких автогосподарств графіки чергувань часто зривалися. Низькою була активність дружинників при нагляді за рухом транспорту та пішоходів. Відчувалось, що без залучення активістів, людей, які справді віддані важливій справі по боротьбі з порушниками дорожньої дисципліни, справа не зрушиться з "мертвої точки". І такою людиною для нас був Іван Дмитрович Пшеничний.
Результати не примусили довго чекати. Там, де на вулицях чергували добровільні помічники ДАІ, роками не трапилось жодної аварії, жодного наїзду на пішохода. Скоротилась і кількість порушень правил дорожнього руху.
Спеціалізована добровільна народна дружина Ужгорода - одна з 3200 дружин, що колись діяли в республіці. Вона об'єднувала в своїх рядах понад 180 тисяч водіїв і механізаторів. Базою для створення подібних дружин були великі автогосподарства, первісні організації добровільної спілки автолюбителів. Окрім чергування на лінії, дружинники надавали допомогу робітникам Державтоінспекції у проведенні технічних оглядів транспорту, проводили пояснювальну роботу серед населення. Тоді на їхньому рахунку було кожне десяте зі всіх припинених порушень дорожнього руху, ними були затримані десятки зловмисників.