Першим начальником ВДАІ Іршавського райвідділу УМВС України в Закарпатській області був Іван Олексійович Боровик. Іван Олексійович народився в 1927 році в селі Білки Іршавського району. З 10 вересня 1961 року працює в органах внутрішніх справ. У його трудовій книжці було лише два записи: коли був прийнятий на роботу до органів внутрішніх справ і коли був звільнений на пенсію. До призначення на посаду начальника ВДАІ Іршавського РВ УМВС він працював старшим інспектором.
За період служби йому шість разів було об'явлено подяку. Учасник Великої Вітчизняної війни, інвалід першої групи, нагороджений медаллю "За відмінну службу" 1-2-3 ступенів, "30 років Радянської Армії та Флоту", нагрудним знаком "Відмінник міліції", металевим годинником, численними похвальними грамотами, грошовими преміями та медаллю "Ветеран праці". У 1983 році Іван Олексійович звільнився на пенсію. Помер Іван Боровик 12 грудня 1991 року.
Багато клопотів випало на долю колишнього начальника Іршавського райвідділу міліції Івана Михайловича Гузо, тому йому є що згадати. Він працював на посаді начальника райвідділу з 10 липня 1976 року по 1981 рік.
Будучи начальником Іршавського райвідділу міліції, Іван Гузо багато уваги приділяв відділенню Державтоінспекції. За його словами, кожен злочин, скоєний у районі, розкривався за допомогою працівників ДАІ. На той час у відділенні було лише два мотоцикли марки "К-750", але на кожний рейд, на кожне чергування був легковий автомобіль. Згідно графіку, кожна державна організація за вказівкою керівництва району надавала працівникам міліції транспортні засоби.
Пости виставляли в селищі Довгому, селах Сільце та Кушниця. Крім працівників ДАІ, на пости залучались дільничні інспектори міліції, оперативники відділень карного розшуку та ВДСБЕЗ. Активну участь у рейдах ДАІ приймали і громадяни. Під час рейдів працівники ДАІ часто виявляли зловживання при перевезеннях народногосподарських вантажів.
Якось у колгоспі села Доробратово було зафіксовано нічне завантаження винограду. Про це було зроблено доповідь керівництву райвідділу. Відразу було організовано оперативну групу по затриманню, яку очолив старший оперуповноважений ВДСБЕЗ Михайло Михайлович Садоха. Ця група супроводжувала вантажівку з виноградом аж до Львова. На місці під час завантаження й було затримано злочинців. По даному факту Іршавським РВ УМВС було порушено кримінальну справу.
У кінці 70-х років працівники ДАІ постійно організовували транспорт для виїзду оперативно-слідчих груп. Тоді виникало багато дорожньо-транспортних пригод - лише на Іршавщині за рік траплялось до п'ятнадцяти автоаварій зі смертельними наслідками. Всі наїзди розкривались протягом двох-трьох днів. Особливо при скоєнні наїздів працівникам ДАІ допомагали громадяни. За участю працівників ДАІ розкривались злочини, організовувались пересувні оперативні групи, які в нічний час виявляли злочинців, водіїв у нетверезому стані, порушників правил дорожнього руху.
Тривалий час ВДАІ Іршавського РВ УМВС очолював капітан міліції Михайло Юрійович Зан. Він народився 25 серпня 1948 року. З 1967 по 1969 роки проходив службу в армії. Після служби поступив у Саратовську спеціальну середню школу міліції, а в 1972 році був направлений працювати в ДАІ. З 1976 року працював на посаді заступника начальника ВДАІ, а потім - на посаді начальника ВДАІ. За результатами роботи його було визнано "Кращим по професії" за 1980 рік і присвоєно почесне звання "Кращий державтоінспектор області" зі врученням "Перехідного вимпела". 20 жовтня 1978 року його нагороджено медаллю "За відмінну службу 3 ступеня". 3 жовтня 1986 року Михайло Юрійович помер унаслідок важкої хвороби.
Згадуючи колишніх керівників ВДАІ Іршавського райвідділу, не можна обминути Василя Васильовича Магурського. На його долю випало будівництво адміністративної будівлі відділення. Тоді в нинішній адмінбудівлі знаходився ізолятор тимчасового утримання й зусиллями Василя Магурського його було переобладнано. Без його участі не розкривався жоден злочин, йому допомагали всі, він був авторитетною людиною в районі.
У 1997 році в одного з підприємців із села Білки було угнано автомобіль "Мерседес-124Д" 1995 року випуску. Постраждалий залишив автомобіль у райцентрі Іршава лише на кілька хвилин, однак цього вистачило крадіям. Звернувшись у міліцію, він уже думав, що ніколи не побачить власної іномарки. Проте за справу взялись справжні професіонали. Отримавши інформацію про викрадення, Василь Магурський разом з підлеглими не став очікувати на допомогу, а вирушив на пошуки на службовому автомобілі "УАЗ-469". Зокрема, він уже володів інформацією, що викрадений "Мерседес-124Д" виїхав у напрямку села Арданово.
Автомобіль підприємця було знайдено через кілька годин у першому ж будинку цього села. Злочинці вже повним ходом розкомплектовували викрадений автомобіль: вирвали акумулятор, зірвали передню решітку, пошкодили замки, навіть уже підготували вантажівку для подальшого транспортування "Мерседесу". Загалом іномарці було завдано шкоди на суму понад 1000 доларів США, його довелося відновлювати за кордоном.
Протягом останніх років працівниками ВДАІ було докладено чимало зусиль по виявленню краденої деревини. Один із таких випадків згадує колишній начальник ВДАІ Іршавського РВ Василь Васильович Семедій:
"Це було 2001 року. Близько вечора під час несення служби на посту в селі Сільце інспектори ДАІ Юрій Хила та Віктор Матіко помітили автомобіль марки "БМВ", який за кількасот метрів різко загальмував і почав розвертатися. Подібний маневр відразу ж насторожив правоохоронців. Вони вирушили навздогін і після тривалого переслідування іномарка покірно застигла на узбіччі. Згодом з'ясувалася й причина дивної поведінки водія іномарки, яким виявився 29-річний житель Чернівців. "БМВ" була буквально напхана блоками цигарок марки "Супер-Кінгз". Цей товар, за словами затриманого, чернівчанин мав намір збути клієнту з Берегівщини. Контрабандну партію цигарок у перевізника було вилучено."
Неодноразово під час керівництва Василя Семедія працівниками ДАІ на території району затримувались і нелегальні мігранти. "Якось у селі Білки працівниками ДАІ був затриманий цілий мікроавтобус з нелегалами. Проте це ще дрібниці! А ось 2002 року в селищі Довгому було затримано "Урал", у якому подорожували 18 афганців, 15 непальців та вісім сомалійців! Вони їхали з Києва. Щоб обминути пост "Нижні Ворота", поїхали закинутою дорогою на Воловець, далі - через Міжгір'я та Хуст.
Від села Липчі Хустського району вони попрямували в селище Довге. Тут на околиці селища, де розташований пост ВДАІ Іршавського РВ, дорогу "Уралу" перегородив смугастий жезл працівника ДАІ. Затримання всіх учасників операції зі знешкодженням каналу перевізників нелегалів заохочено наказом начальника УМВС України в Закарпатській області."
За часів керівництва Василя Семедія працівниками ВДАІ Іршавського РВ було перевірено 261 автогосподарство, проведено 44 обстеження, випущено на лінію 186 автомобілів. Найбільше виникало дорожньо-транспортних пригод в Іршаві, селах Білки, Доробратово, селищі Ільниця та на відрізках доріг "Довге - Дяково", "Мукачево - Рогатин". Причини ДТП були різними: нетверезий стан водія, перевищення швидкості, порушення правил дорожнього руху, виїзд на смугу зустрічного транспорту. Частенько водії просто не справлялись з керуванням транспортних засобів.
Багато випробувань випало й на долю капітана у відставці Петра Васильовича Куруца. В органах внутрішніх справ - з 1 березня 1981 року. Протягом 1989-1991 років працював інших підрозділах міліції, до 2000 року - державтоінспектором у ВДАІ Іршавського райвідділу. На той час, згадує Петро Васильович, участь працівників ДАІ у розкритті злочинів була надто відчутна для міліції загалом. Тоді відділення ДАІ вже володіло одним автомобілем "УАЗ-69".
"Якось у селі Ільниці було вбито самотню жінку. Як з'ясувалось згодом, її син, який на той час проходив строкову службу в збройних силах, розповів приятелям по службі, що вдома в нього є п'ять тисяч чеків і після повернення з армії мати купить йому автомобіль "ГАЗ-24". Його приятелі, які раніше звільнилися з армії, вирішили пограбувати одиноку жінку. Для цього вони кілька разів навідувалися в Ільницю, вивчали місце проживання та спосіб життя жінки.
Для скоєння злочину злочинці найняли автомобіль "УАЗ-452" й на ньому вирушили в Ільницю. Увірвавшись у будинок, вони довго катували жінку, поки бідолашна не виказала місце знаходження чеків. Від отриманих побоїв жінка померла. По тривозі на розкриття злочину було піднято весь особовий склад райвідділу. Відпрацьовувалась кожна версія, проводились дворові обходи, перевірялись раніше судимі, весь наявний підобліковий контингент.
Під час дворового обходу я з'ясував в одного зі своїх помічників, що в селі перебував автомобіль марки "УАЗ-452" з державними номерами Львівської області. Тоді я швидко зв'язався зі своїми львівськими колегами, які повідомили, що дійсно є такий автомобіль і він належить працівникам охорони природи. У Львів було відряджена спеціальна група затримання, в склад якої ввійшов і я, як працівник ДАІ. Тільки тоді, коли було затримано автомобіль, працівники міліції вийшли на шлях убивць - колишніх приятелів по службі сина покійної жінки.
А в селі Білки, пам'ятається, було скоєно наїзд зі смертельними наслідками на 15-річну дівчинку. Водій з місця пригоди зник. Свідки наїзду повідомили, що бачили на автошляху автомобіль "Москвич-412" помаранчевого кольору. Всі сили працівників ДАІ відразу були сконцентровані на пошуки вказаного автомобіля. Була перевірена кожна машина району, й тільки в присілку Піньковиці села Білки при огляді автомобіля "Москвич", я виявив на днищі людське волосся. Як з'ясувалось, господар авто вже знаходилося за кордоном - у місті Братиславі. Проте це його не врятувало - його затримали словацькі колеги й доставили на Закарпаття, де він постав перед судом."
Капітан міліції Петро Куруц був грозою для водіїв, які полюбляли в стані алкогольного сп'яніння сісти за кермо, для порушників правил дорожнього руху. Він виявив багато підроблених кузовів, двигунів, а також посвідчень водіїв та посвідчень про державну реєстрацію транспортного засобу. Проте працівники ДАІ розкривали злочини пов'язані не тільки з транспортними засобами, але й важкі.
"У селі Раковець було згвалтовано семирічну дівчинку, яка йшла в магазин за цукерками. Тоді в селі будували будинок культури, де працювала бригада будівельників. Того дня будівельники отримали зарплату й відпочивали в місцевому буфеті. Серед них був і раніше судимий житель села Доробратово, який, побачивши дівчинку, затягнув її на новобудову й згвалтував прямо на фундаменті. Дитину знайшли непритомною. Вона запам'ятала лише татуювання на руці кривдника. За цією відзнакою працівники ДАІ протягом тижня й вирахували злочинця."